Вчора, 18 травня, кримські татари вшановували пам’ять своїх предків, що постраждали під час депортації з Криму у 1944 році. Рік тому я вперше переглянула стрічку, присвячену тим подіям, — "Хайтарма" (що значить, "повернення"). Тим, хто з якихось причин її досі не бачив, дуже раджу. Ну, а я, побачивши на деяких аватарах цю ластівку, не змогла втриматись, щоб не зробити невеличку схему.
Власне, вже і вишила цю птаху. Маленьку, але відважну і віддану рідному гнізду. Знаєте, оце відчуття дому, а точніше своєї землі, не так давно і для мене самої загострилось. Раніше подібні речі сприймались дуже абстрактно. Може, з віком починаєш сильніше відчувати своє коріння, а, може, нинішні події посприяли цьому. В будь-якому разі я вірю в те, що кожна ластівка, яка залишила свій дім через те, що його підступно і брутально окупував ворог, все ж таки зможе повернутися.
Ще не придумала, куди пристосувати готову вишивку. Бачу її в горизонтальній овальній рамі. А, можливо, в якійсь задекупаженій широкій дерев’яній. Прогулялась в Епіцентр, жахнулася цін на звичайнісінькі фоторамки. Тож поки моя ластівочка почекає. А схему можна вільно завантажити. В ній нічого складного, правда тим, хто не любить бекстітч, буде марудно його вишивати, він доволі кучерявий.
Дуже гарно. Як ви органічно поєднуєте особисту творчість, натхнення, пошуки себе і злободенне. Чомусь здається, що рано чи пізно має бути ваша книга-альбом - з віршами, репродукціями вишивок, вишивальних замальовок, фотографій ваших хлопчиків і їхніх афоризмів, щоденникових записів тощо, тощо - якийсь новий жанр-рід-напрямок творчості сучасної української жінки - суспільно активної, творчої, зайнятої по саму зав"зку, різнобічної, красивої, чутливої і чуттєвої........
Інно, щиро дякую вам за добрі слова, та ви мене ідеалізуєте:) хоча ідея книги-альбому справді цікава. Та щоби зось подібне зробити, треба збирати все, що я так недбало розкидую по різних папках, пабліках, мережах... Навіть вірші проблемно зібрати докупи, що вже там інше)
а я продолжаю разбрасывать камешки в траву и песок, алмазы и гравий, чтоб мой Кто-то давешний собрал и сберег (с) — це зі старого вірша:) Якби ж то хтось зібрав!)))) ну, і плюс те, що я дуже критично до всього свого ставлюсь і воно мене "не чіпляє", як чуже.
Дуже гарно. Як ви органічно поєднуєте особисту творчість, натхнення, пошуки себе і злободенне. Чомусь здається, що рано чи пізно має бути ваша книга-альбом - з віршами, репродукціями вишивок, вишивальних замальовок, фотографій ваших хлопчиків і їхніх афоризмів, щоденникових записів тощо, тощо - якийсь новий жанр-рід-напрямок творчості сучасної української жінки - суспільно активної, творчої, зайнятої по саму зав"зку, різнобічної, красивої, чутливої і чуттєвої........
ВідповістиВидалитиІнно, щиро дякую вам за добрі слова, та ви мене ідеалізуєте:) хоча ідея книги-альбому справді цікава. Та щоби зось подібне зробити, треба збирати все, що я так недбало розкидую по різних папках, пабліках, мережах... Навіть вірші проблемно зібрати докупи, що вже там інше)
Видалитину от якраз і буде привід систематизувати)) ви ж математик, то вам це має бути цікаво, легко та "іманентно")))
ВідповістиВидалитиа я продолжаю разбрасывать камешки в траву и песок, алмазы и гравий, чтоб мой Кто-то давешний собрал и сберег (с) — це зі старого вірша:) Якби ж то хтось зібрав!))))
Видалитину, і плюс те, що я дуже критично до всього свого ставлюсь і воно мене "не чіпляє", як чуже.