Травень 2015: сила, що захищає

Травень теж був для мене місяцем сили. Частково це пов’язано з тематикою поточних процесів. Частково з думками, які з’являлись у контексті травневих визначних дат. Але про все по порядку.

Колись я уже зазначала, що у вишивці дуже бракує чоловічих сюжетів. Суцільні принцеси, феєчки, відьмочки, а чоловіків катастрофічно мало. Та особисто для себе я знаходжу все ж таки спосіб цей пробіл заповнити. Ось уже вишито два чарівних хлопчачих набори від "Мережки" ("Колискова для синочка" і "Казковий сад"). Сучасним українським воїнам я присвятила "Квітку пам’яті". Наразі в роботі схема з журналу "Настуня", яку мої постійні читачі вже знають. Кожна з цих вишивок для мене — це змога своєрідно підживитись "чоловічою" енергією. Козаки, яких я зазвичай шию вночі, перед сном, поки вкладається мій менший синочок, стали для мене вже ритуальним завершенням дня. Дивовижно, але досі не набридла коричнева гама, навпаки, вона дарує спокій, впевненість, ту саму внутрішню силу. Авжеж, все це самонавіювання, та хіба це погано?

Було

Проміжний етап. Вишито 30 тис. хрестиків.
Попереду — 22 тис.

Все одно важко абстрагуватись від новин, від тяжких переживань. Так, цього року особливо щемно сприймалось 8 і 9 травня. Я ще раніше почала переосмислювати ці дати. А в контексті нинішньої війни вони набули для мене нового значення. Один з найважливіших здобутків цьогорічного Дня Пам’яті — заходи, в яких спільно брали участь ветерани Радянської армії та ветерани УПА. Це діалог, який мав розпочатись вже давно. Та краще пізно, ніж ніколи. Примирення і об’єднання заради майбутнього. Надзвичайно важливі символічні кроки. Ще одним відкриттям (скоріше, не відкриттям, а підтвердженням давнього мого враження) став діалог з однією росіянкою, де вона емоційно і точно дала визначення тому, що зараз відбувається в її країні. Якщо підсумувати ці емоції, вийде таке. Культ Великої Перемоги — це центральний культ нової релігії, гримучої суміші православ’я, комунізму, ностальгії за СРСР (на яку хворіють навіть ті, хто народився уже пізніше). Цей культ слугує своєрідним цементом, який має намертво склеїти цеглини нової імперії. В ньому не важливо знати правду, треба лише вірити у Міф. Тому коли українці відзначають День Пам’яті, росіяни сприймають це як наругу над власною релігією, як образу почуттів віруючих. Пам’ять руйнує молекули їхнього цементу. Імперія відчуває загрозу. Вибачте, що так багато ліричних філософсько-історичних відступів у рукодільному блозі. Та вони пояснюють мій настрій, зокрема, мій вишивальний настрій, і вибір сюжетів. Наприклад, не змогла оминути тему депортації кримських татар. Новітня історія несподівано (до власного сорому) відкрила мені дивовижний народ, що виявився справжнім братом сучасним українцям. І крилатий вислів про "незваного гостя, що гірше татарина" тепер видається мені геть недоречним, бо незваний гість прийшов абсолютно з іншого боку.

Стало (+ ~ 5000 хрестиків за минулий місяць)

Вертаючись до вишивки. Маю дилему. Теоретично, можу закінчити козаків до осені, але якщо не відволікатимусь на інші процеси. Власне, в цьому і полягає дилема: відволілкатись чи ні? Думаю, тримати темп і настрій буде складно. Скоріш за все, не втримаю. Тим більше, що секретний процес теж дуже цікавий і важливий для мене. Знаю, ви хотіли би хоч трошки побачити, але хай це поки буде таємницею:)
Попереду літо, від якого я не знаю, чого чекати. Хай воно виявиться для всіх нас набагато кращим, ніж ми на те сподіваємось. Бережіть себе і своїх близьких. Хай буде з вами Сила!