Ластівки завжди вертаються додому

Нещодавно до річниці сталінської депортації кримських татар в інтернеті з’явилась ластівка на фоні півострову. Люди ставили цю картинку собі на аватари у соцмережах, щоб підтримати кримсько-татарський народ у вшануванні пам’яті жертв депортації. А щойно я знайшла історію виникнення цього символа.

Ідея його створення належить журналістці, головному редактору інтернет-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвій-Боровик та її молодшій сестрі. Севгіль — з родини кримських татар, яка була вислана до Сибіру, а після перебралася в Узбекистан.  Свого часу Севгіль переїхала з Керчі до Києва, вступивши до університету. Батьки сестер залишилися в Криму, де живуть і зараз, після аннексії півострова.
Ось як розказує Севгіль про вигадану ластівку:
— Весь цей час у нас не було символу депортації 1944 року. Цього року в нас із сестрою з'явилася ідея його створити. Популяризований символ приверне увагу міжнародної громадськості до нинішніх проблем на півострові Крим. Ми довго обговорювали, який же це може бути символ, розглядалися різні варіанти: був і вагон, бо кримських татар вивозили у вагонах, були пропозиції зробити символом засохле дерево, вирване з корінням, тому що процес депортації був болісним для народу, і йому доводилося заново починати своє життя в Узбекистані, в Сибіру. Але потім ми вирішили, що краще буде показати символ надії, відродження, показати, що все буде добре. Адже зараз ситуація теж дуже складна. І ми згадали: свого часу, коли ми були дітьми, ми оселилися в Криму після повернення з Узбекистану, а через кілька років ластівки звили гніздо і там жили, поки ми не переїхали в новий будинок, який батьки зводили сім років. Роки минули в очікуванні цих ластівок.
Це дуже потужний символ весни, а ще того, що ластівки завжди повертаються в рідні гнізда. Якщо ластівка не повертається рідне гніздо, це дуже погано для господаря, для його будинку. Це народна прикмета: будинки порожніють. В українських селах дуже турбуються з цього приводу і шанують ластівок, які щороку прилітають: це символ відродження життя. Думаю, зараз дуже важливо дати людям таку надію. Є переселенці з території Криму, є люди, які там живуть, але їх переслідують — тому ми вирішили зробити контур Криму червоним. Півострів подає сигнал SOS усьому цивілізованому світу: це територія, де порушуються права людини, де немає свободи слова, де за свою позицію людина може потрапити в СІЗО.

Нещодавно я вишила ластівку за цією картинкою, побаченою в інтернеті. Та не уявляла, як можна її оформити. Днями була у справах у Києві і випадково забрела у крамницю товарів для творчості, де купила широку дерев’яну рамку під декор (в Запоріжжі я чомусь зустрічала лише квадратні подібні рамки, а мені була потрібна прямокутна). Боялась лише, щоб розмір отвору 10х15 см не виявився замалим. На щастя, все склалось.

Приміряємось

Вже у Запоріжжі купила кілька серветок на "морську" тематику, мудрувала-мудрувала з ними, та зупинилась на найпростішому варіанті. Вирішила скомбінувати аплікацію і акрілові фарби (коричневого і кремового кольору). Для грунту використала білу акрилову фарбу.

Ця рамка — моя перша спроба декупажу на дерев’яній основі. Добре було би спершу потренуватись на чомусь простішому. Але так кортіло втілити задумане, що вирішила ризикувати. Зрештою, "з нього не стрілять", як каже моя бабуся. Наразі, можу зробити такі висновки. Основу таки варто шліфувати. На перший вигляд вона здавалась гладкою, але після грунтовки, а тим більше, після наклеювання мотиву, проявились нерівності. І якщо конкретно для цієї роботи це, можливо, і не так критично, бо створює ефект тріщин, фактури мушель, та на майбутнє варто готувати основу значно ретельніше. Лак для рамки, думаю, краще підійшов би не глянцевий, як у мене, а матовий. Та це теж стало зрозумілим уже по факту. Була в мене задумка на цій роботі спробувати кракелюр. Та як почитала про ці премудрості в неті, а тоді як побачила ціни в магазині, до того ж, усвідомивши, що може і не вийти з першого разу добре, облишила цю затію. Майже облишила. Узяла таки для проби невеличку баночку з номером 2. Так, так, знаю, що по технології потрібен ще номер 1. Та дівчина-продавець сказала, що в неї вийшло створити тріщинки лише з другим номером, але вона все одно мені того не радить, і якщо у мене не вийде, то вона попередила. 

Не знаю тепер, шо і як я намудрувала, але тріщинки таки проявились, якщо дуже приглядатись, їх можна помітити, та я не стала їх тонувати. Вирішила, що і без того певного ефекту пошарпаності, облізлості і затертості я досягла, завдяки поролоновій губці і фарбам. 

Ось так виглядає зворотній бік готової роботи

Вкотре збагнула, яка ж непроста ця техніка декупажу, хоча здається, нічого складного. Не можу сказати, що повністю вдоволена результатом, з огляду на огріхи, про які я вже написала. Та все одно готова робота мені подобається. Вишивку натягла на білу картонку, стягувала нитками, не ріжучи цього разу тканину (як у найперших роботах, о жах!). І ось маємо таку ластівку, що летить над кримським узбережжям до рідної домівки. Рамка має чи то опалений, чи то притрушений порохом вигляд. Моя вічна проблема — сфотографувати роботу. Бракує світла, і фотоапарат-мильниця спотворює кольори. Довелось трохи редагувати знімки у фотошопі, бо в оригіналі вони мали зеленуватий відтінок, якого і близько нема в реальності.

Ось так несподівано оформилась моя ластівка. Це і правда чудовий символ, що дарує надію. 

Буду вдячна за відгуки і поради:)

P.S. Друг Юра сфотав роботу, тут дещо по-іншому колір виглядає, ближче до життя. Ну, а пташка полетіла до Києва, власне, до Севгіль, яка місяць тому випустила її у світ. Повертається ластівка:)

фото Ю. Жука

фото Ю. Жука

фото Ю. Жука