Виноградні фантазії. Сумочка "Гроно"

Люблю речі, про які можна довго розказувати. Моя перша сумочка — саме така, бо має свою історію, якою я залюбки з вами поділюсь!

Готова вишивка підбором по схемі Dimensions 06888 (Grapes on Vine) лежала в мене ще з минулого літа. На той момент це було перше знайомство з рівноміркою (Murano Lugana 32 кремова), а також з нитками СХС.

Ще тоді я знала, що мій виноград оформиться у щось прикладне. Тільки що? Тоді я ще не мала швейної машинки, тож скрутила в трубочку ягідки, час від часу їх розгортала, облизувалась і ховала знову подалі.

Спершу думала зробити з ними органайзер для вишики, потім — оформити обкладинку для блокнота. Та ось нарешті визріла ідея зробити невеличку пухкеньку сумочку з фермуаром. Потренувалась на чайках, купила підходящий фермуар. Тканина на підкладку — японська бавовна з ніжним виноградним листячком — теж чекала свого часу з літа. 

Під питанням був основний матеріал для сумки. І якось випадково ноги занесли мене в крамницю меблевих тканин, де я за доволі смішні гроші придбала два величезних залишки підходящих відтінків! Як з’ясувалось уже зараз, фактура цієї тканини ще й перегукується з фактурою вишитих хрестиків.

Зробити все ідеально, звісно ж, не вийшло. По-перше, я використала готову викрійку, вже складнішу, з боковими вставками (в чайках викрійку робила сама, але вона була при цьому проста). По-друге, тільки-но почала пристрочувати вишивку до круглого віконця, як на шпулі закінчилась нитка, через це я теж напартачила зі строчкою в результаті. Основна проблема — містична. Чомусь у процесі зшивання-зістрочування однакові за розміром деталі перестають такими бути, щось десь вилазить, щось кудись сунеться, куточки виходять не ідеальними, звідкись беруться складки... Досі не придумаю, як випрасовувати шви, розправляючи тканину в різні боки. Намагалась робити це на скрученому рушнику, на м’якій іграшці, все не те. Тому підкладка не лежить добре. А, може, не варто було її зміцнювати флізеліном. До речі, флізеліном я зміцнила також вишивку, а от основу сумки не стала флізелінити. Тож сумочка доволі м’якенька.

Фермуар цього разу теж не хотів пришиватись. Я зламала три голки, одну погнула і ще добряче роздряпала палець. Закріплення нитки для мене теж поки загадка, ще не винайшла зручний спосіб це робити.

Але попри всі негаразди мені дуже сподобалась ця робота. Гама кольорів — напевно, одна за найулюбленіших. Ще в процесі вишивки я тішилась нею!
На жаль, форма не вийшла ідеальною. Видно складки, яких не має бути, також не впевнена, що викрійка підійшла до фермуара (оті боковинки якісь не такі). Окрема історія — ремінець. Спершу планувала ланцюжок, і навіть купила потрібної довжини, та у крамниці мене налякали, що він може не витримати навантаження, порадили купити шнурівку, щоб зміцнити ланцюжок. Шнурівка на диво підійшла по відтінках! Та потім я передумала мудрувати з ланцюжком. Згадала уроки макраме і сплела симпатичний ремінець. Ось тільки довжина його була замалою (якби я одразу подумала про макраме, купляла би на пару метрів довші шнурівки). Розпустила їх і поклала сумку в далеку шухляду. А оце дістала, склала разом, зв’язала кількома вузликами і ніби нівроку:)

Незважаючи на невеличкий розмір, сумочка доволі містка. Принаймні той мінімум, який я беру з собою, виходячи з дому, сюди влазить: телефон, гаманець, ключі.
Ось така історія з шухляди. Зараз літо, можна сміливо вигулювати красу:)