Чайка Джонатан, або Знайомство з фермуаром

Рано чи пізно це мало статись! Хіба можна лишитись байдужою до магії такої суто жіночої штучки як гаманець з фермуаром? Звісно, ні. Відкрию одразу ж маленький секрет, в мене з минулого року лежить невеличка вишивка і навіть підібрана до неї тканина, але я все ніяк не наважусь пошити з тим фрагментом сумочку. Вже й навіть фермуар купила для сумочки! Та спершу треба було потренуватись на чомусь простішому. Тож зустрічайте гаманець із чайкою Джонатаном.

Зробити щось формально і аби як було не цікаво. Тому зі старих джинсів, уже знайомої вам помаранчевої тканини, шматочків бабусиної тасьми і невеличкого фермуара, за цим майстеркласом я за один день змайструвала невеличкий гаманець, який подарувала мамі. Помаранчевий колір — справжній антидепресант, тому я дістала відповідні нитки і вишила двох чайок з буклету мініатюр, подарованих мені Яною. Стала у пригоді водорозчинна канва. Я, правда, боялась, що в теплій воді полиняє джинсова тканина, але все обійшлося.

Не знаю, чому зупинилась саме на чайках. Думала, може, невеличкий маячок чи рибку (авжеж, золоту). Синок, погортавши буклет і побачивши схемку тупика (кумедний морський птах з не менш кумедним ім’ям), вимагав, щоб я вишила саме його. Але закортіло чайку. Безперечно — Джонатана, того, який живе у кожному з нас. Нехай він зберігає ключики від квартири і зайвий раз нагадує, що все ж таки ми літаємо не лише для того, щоб їсти.

В процесі — куди ж без цього! — виникли певні складнощі. З’ясувалось, що підкладку варто кроїти все ж таки трохи меншою за розміром, ніж основні деталі, бо гарно потім всередину вона не вкладається. Також не вдалося нормально відпрасувати шви, розправивши тканину, як це показано у майстеркласі, мучилась, мучилась — вийшло поганенько.
Ну, напевно, це все, що я можу розказати про свій перший досвід роботи з фермуаром. Мамі гаманець сподобався. Сподіваюсь, вам також:)