Жовтень 2014: другий подих

Повернувшись із Києва, я написала про свій невишивальний жовтень. Та вдома натхнення стало вертатись, і я таки трохи просунулась у своїх поточних процесах.

"Казковий сад" я брала з собою в лікарню, але там зробила максимум зо два десятки хрестиків, до того ж, з’ясувала, що десь припустилася помилки (в тілі багато близьких відтінків), пороти не хочеться, вирішила, що коригуватиму схему по ходу вишивки. Може, далося взнаки також те, що я не робила розмітку. Донедавна я розмічала великі роботи ниткою (чомусь не довіряю маркерам), а оце розлінилась після роботи з рівноміркою. Тож тепер маю помилку у вишивці, хоча сподіваюсь, що дуже сильно не позначиться вона на кінцевому результаті. Можна було би сфотографувати якийсь більш закінчений фрагмент, але я ж вирішила звітувати наприкінці кожного місяця, тому просто покажу, що є на даний момент.

Було

Стало

"Козаки" мене дуже радують. Аж сама собі дивуюсь. Роботи там ще не на один місяць,  одноманітна кольорова гама, а не набридає! Ось уже видно вуса і риси обличчя Тараса! Попереду доволі нудні ділянки, зашиті чорним кольором, але в той же час, коли не хочеться особливо напружувати мозок, то така марудна робота йде навіть як по маслу. Схема, звісно, відрізняється від тих, з якими я дотепер працювала. Це моя перша вишивка з журналу і навряд чи я б на неї зважилась, якби не бачила фотографій процесу і готової роботи за цією схемою. Дивовижним чином скажена мішанина хрестиків перетворюється на риси обличчя чи зчеплені в рукостисканні мужні долоні. Дуже незвично, що нема бека, до якого я вже звикла, і який надає чіткості картині. Час покаже, можливо, як закінчу, захочу додати бек сама. Та поки я про це не думаю.

Було

Стало. + ~ 2700 хрестиків

Хочеться протягом листопада закінчити цей аркуш схеми і почати рухатись вниз (молодшого козарлюгу залишу на потім:)).