Коли вже нас виписали, ми з чоловіком і синуліком прогулялися на Петрівку, хотілося поглазіти на кіоски з рукоділлям, і дивина — нічого не зачепило взагалі. Певно, я неправильна вишивальщиця, яку обійшла страшна хвороба — хом’якоз. Трапився один набір Діма ще старої американської збірки, з тигром, за смішну ціну, але рука не здригнулась навіть. Тигр не торкнув, ціна не спокусила. Хай знахідці порадіє хтось інший. У мене ж так і залишається два поточних процеси, але досі не повернулось бажання за них узятись, хоча вони мені дуже подобаються. Можливо, це втома і емоційне виснаження. Сподіваюсь, це тимчасове.
Бажаю всім натхнення, і — найголовніше — здоров’я. І бережіть найближчих вам людей. І дякуйте Всесвіту.
P.S. Коли вже після операції нам дозволили трохи гуляти, ми з синочком ходили в невеличкий парк неподалік від лікарні. Погода була привітна, жовтень яскравим, листя пахло свіжістю, ми грілись в променях останнього сонця і я згадала свій давній вірш, який виявився дуже доречним.
Кленового листя леза іржаві
Крають пронизливу неба синь.
Все, що докучливе, все, що зайве,
Все, що не твоє, – скинь.
Все, що втрачати змушує спокій,
Вижени геть з глибини сновидінь.
Дихай, кричи до нестями, допоки
Бачиш пронизливу синь,
Чуєш птахів чудернацькі розмови,
Всмоктуєш тілом останню теплінь…
Просто звільнись, народися знову,
Просто все зайве скинь.
(О. Сергієнко, 2007)
Здоров'я вам. А той набір Діма, здається, я теж бачила на Петрівці під час останньої поїздки, і теж рука не здригнулась)
ВідповістиВидалитидякую за побажання! зараз це для нас дуже актуально.
Видалитиа тигр, часом, не бамбуковий?:)
Приєднуюсь до побажання! Здоров''я та всіляких гараздів, хай швидше мине лиха ходина. Скорішого повернення кульбабчиного натхнення)
ВідповістиВидалитидякую, Аліно!
ВидалитиМіцного здоров"я, радості і добрих новин. Дуже гарний вірш!!!
ВідповістиВидалитиДякую, Маріє!
ВидалитиБуває, буває!
ВідповістиВидалитиТим більше, що у вас інші клопоти були. Це мине. головне, аби з малечою все було добре.
Знаєте, у мене стадія хом'яківства теж минула. Або це в раціоналізм перешло. Або грошей жалко. Я тепер купую нитки і тканину виключно під окрему роботу. Або ще знаєте, що може бути?... Колись, як тільки вишивка тільки набирала обертів, було не так багато наборів, виробників, це було в новину все. І ми хапались за гарненьку картинку "на майбутнє", правда ж? А тепер що? Можна картинок цих в неті набрать ой-ой-ой як багато, вибирай - не хочу. Тобто, немає дефіциту. Ось я вишиваю картинку, ще одна лежить, і ще 3 на черзі. І я точно знаю, що у мене буде чим зайнятись в наступні 2-3 місяці, я не буду сидіти без роботи))) Тобто, я хочу сказати, що на полицях вже стільки всього-всього є, що ми перенаситились цим всім. Нам не хочеться купувати, бо все це можна і в неті знайти в будь-який момент, адже ж так?
А щодо того, що апатія і бажання пропало - не переймайтесь, це мине. від усього потрібно потроху відпочивати. Іноді, просто увімкнути ТВ та поклацати по каналах. В інший час це мене дратувало і я всідалась за вишивання, а іноді на вишивку дивитись не могла і теж переймалась своїм небажанням цим займатися... Але минулося))) Це тимчасово, чому я дуже-дуже рада!
Здоров'я вашій малечі, а вам - відпочити трошки від вишивання і повернутися з більшим натхненням!!!
Дякую за підтримку, Наталочко! Щодо хом’якозу, тут ще видно, особливості характеру кожної з нас грають роль. Мені, наприклад, сам факт купівлі набору душу не гріє, якщо я щось обрала, то тому, що хочу це вишивати. Страшенно не люблю, коли щось лежить мертвим грузом. Наприклад, зараз у мене в запасі лише один нерозпечатаний набір, з Дімовським будиночком, купляла спеціально, щоб перевірити прикмету на покращення житлових умов)))) Я обов’язково його вишиватиму, але трохи згодом, бо зараз у мене в житті трохи інші пріоритети, а Всесвіт помагає дому, хто вже готовий до змін:) Тому домик ще чекає своєї черги. Зате вже знаю, що вишиватиму, коли закінчу мережківського хлопчика, паралельно з козаками (щоб мати змогу відволіктись від великої роботи). Тож, певно, ми з вами в цьому схожі:)
ВидалитиПогоджуюсь!))
ВідповістиВидалитиЯ ось в Неті, в різних групах бачила, як багато з дівчаток показували свої скарби - силу- силенну куплених наборів. Мене це так вражало, думала - ого, пощастило ж стільки добра мати! А тепер думаю, добре, що я таким не хворію. Ось, наприклад, вишиваю я картинку, а тут мені сестра замовила ще одну, тобто робота вже є наступна. І ще у мене в планах є одна. І я не знаю у які послідовності ці 2 справи почати. А потім ще як уявила, що у мене 100 наборів на полиці лежить, які мені вже чомусь і не хочеться вишивать (бо є купа цікавіших схем!)!! А так - ти точно знаєш, що не витратила лишніх коштів, що всю увагу приділяєш одній, ну максимум двом роботам одночасно, тобто свою енергію не витрачаєш на непотрібне.
А так - мене б дуже пригнічувала ота купа наборів...
А ще я ось тільки що подумала, що після кожної роботи потрібно давати собі можливість трохи перепочивати. Набиратись сил на нову працю. Це необхідно, хоча б днів зо 3-4, бо правду кажуть, що занадто, то не здраво...)))
приємно зустріти людей, які з тобою на одній хвилі:)) і додати не маю чого)
Видалити