Червень 2015: кольори захисту

Вкотре переконуюсь, що вишивальні плани — річ доволі мінлива. Наприкінці травня я думала, що зможу до осені закінчити своїх козаків. І це здавалося мені доволі реальним. Але по факту до них майже не торкалась, навіть показувати не буду, там прогрес незначний. Зате закінчила свій секретний процес, і схоже, час розкривати таємниці.

Це чергова моя власна схема (до того були "Квітка пам’яті", якщо пригадуєте, а ще "Хайтарма", також є кілька схем, що я їх ще не показувала). Розробляла її натхненно, бо, коли побачила малюнок Андрія Єрмоленка, зрозуміла, що це саме те, чого я давно хотіла. Сучасний Козак Мамай! Подібна еклектика мені дуже подобається, та я не була впевнена, що вийде щось пристойне. Адже я лише вчусь робити схеми.

Малюнок Андрія Єрмоленка

Довелось трохи спростити малюнок і прибрати деякі деталі, як бачите. Та навіть коли схема була готова, я не могла бути впевнена у відшиві, а отже за першої ж нагоди приступила до нього.

Процес створення схеми

І те, що вийшло в результаті

Правду кажучи, вишивала не DMC, a CXC, на жаль, перші мені зараз не по кишені. Загалом, я не маю особливих нарікань до СХС, та DMC все ж таки лягають рівніше, бо самі ниточки краще скручені. Також є сумніви щодо відтінків, наприклад, трава вишивається трьома відтінками, але два з них у відшиві вийшли аж надто близькі, майже не розрізняються. Цікаво, чи так само було би з DMC?
Беку у схемі достатньо, але він мене не дратував, вишивала його по ходу, втомившись від хрестиків — переходила на бек. Єдине, на кобзі струни в мене після зняття зі снапів і прання дещо ослабли. Доведеться помудрувати ще тепер з ними.
Дивовижно також те, що мене цього разу абсолютно не дратували відтінки зеленого, які є в цій роботі. От що значить, стовідсоткове попадання в душу. Під час вишивки було відчуття, ніби я плету захисну сітку чи створюю магічний оберіг.

Вишита робота (нитками СХС)

Я ще обов’язково повернусь у своєму блозі до Козака Мамая, бо попереду оформлення. Тож буде ще привід поговорити про цю непересічну міфічну постать української культури.
Щодо іншої творчості, то, завітавши якось до мами у гості, побачила в неї стару табуретку, і зачесались у мене руки спробувати подарувати їй друге життя. Поки що довелось попітніти, обдираючи з феном кілька шарів фарби. Дивовижно, як мене заспокоює така марудна і, на перший погляд, безґлузда робота. Але тішить думка про те, що можна зробити з цією табуреткою! Ну, і гірше, ніж вона є зараз, я її точно не зроблю:)
А ще червень вийшов не лише вишивальним, а й читальним. За порадою брата, Орвелл "1984". За власним бажанням, Ірен Роздобудько і Андрій Кокотюха.
А як минув ваш рукодільний червень, дівчата?