субота, 23 липня 2016 р.

Радість палеонтолога

Кажуть, людина найкраще знається на динозаврах, коли їй 5 років, коли вона здобуває ступінь доктора з палеонтології і коли вже її власній дитині виповнюється 5 років. У мене як раз цей останній випадок. Моєму старшому сину п'ять з половиною, і я, відповідно, знаю, що трицератопс — травоїдний, тиранозавр — найлютіший з хижаків, а птеранодони полюбляли рибу.


Тому, коли я побачила серію схем "Кістки" від дизайнерки Марії Семенової, то в мене засвербіли руки. Я довго придивлялась до цих скелетиків і намагалась визначити, який мені до вподоби більше. Потім я подумала, що один скелет  — якось ні в тин, ні в ворота буде на моїй стіні. Два  — ще не серія, але вже в цьому є якась логіка. Та найкраще — не вибирати, а вишити одразу трьох.
Серія "Кістки", дизайнерка Марія Семенова
Дизайнерка пропонує вишивати на чорній основі нитками, що світяться у темряві. Але я одразу в своїй уяві бачила цю серію на вінтажній рівномірці, в коричневих тонах. Ніби наскельні малюнки наших далеких пращурів. Отже, замовивши собі відріз Murano Vintage Country Mocha, я розпочала це тріо.
Стегозавр
Трицератопс
Оскільки вишивка виконується напівхрестиком, та ще й одним кольором, то процес йшов швидко. Бекстітч у схемах дрібний, та навіть це не спричинило жодних труднощів, бо я ставлюсь до нього, як до малювання ниткою, і не намагаюсь фанатично слідкувати за контуром по схемі, просто стараюсь, щоб ниточка гарно лягала у вишивці.
Тиранозавр
Вибрати оформлення виявилось не так просто. Те, що пасувало за кольором, — зовсім не подобалось за формою. Масла у вогонь підливав мій юний палеонтолог, вимагаючи "золоту, блискучу рамку". Пояснення, що подібний багет відволікатиму увагу від динозаврів, категорично заперечувались, отже до скелетиків було переміряно не одну "золоту" рамку. Працівниці багетки поставились до вибагливого клієнта філософськи, за що їм окрема подяка. Та нарешті ми знайшли компроміс.



Мені важко описати словами багет, на якому ми зупинились, але тут є і "золото", і пошарпаність, і лаконічність, і якийсь "поцілунок часу". Хоча син спершу засмутився, бо одної золотої смужечки йому здалось мало, та зрештою, коли я забрала всі три роботи з багетки, погодився зі мною, що вигляд у них пречудовий.




Для фото я хотіла взяти кілька динозавриків з колекції сина, але, як на зло, не змогла знайти стегозавра і тиранозавра, тому, вибачайте, що є — то є.

Я дуже задоволена цими вишивками і сподіваюсь, коли Тарасик підросте, мій подарунок все одно зможе його радувати, хай навіть любов до динозаврів і ущухне трохи з часом.

3 коментарі: