Втечемо до моря, ангеле мій

В місті страшенна спека, від розпеченого асфальту такий жар, що відчуваєш себе яєчнею. Дуже хочеться гайнути кудись подалі від цієї духовки, тим більше, що останній раз я залишала місто ще навесні 2013 року... Таке відчуття, що це було в минулому житті. Може, таки вийде в наступному місяці вирватись у невеличку подорож і відкрити для себе нові куточки України. А зараз я згадую моє барселонське літо 2012 року.

Тоді в Запоріжжі теж було спекотно, як і зараз. А Барселона зустріла нас нічними вогнями, ми були дуже голодні, зупинились перекусити десь у нічному літньому кафе, що трапилось по дорозі на автобусну зупинку. Навколо сиділи місцеві, пили пиво, про щось вголос сперечались і водночас сміялись. Ми наїлись від душі, і напевно, це було найсмачніше, що ми їли тоді за 4 дні нашого перебування там.
Я згадую море, але, знаєте, я не "морська" людина. Мене не дуже тягне в самі хвилі, а от гуляти набережною, нічним пляжем, відчувати, що воно поруч — лише зроби крок і простягни руку... Зараз я би не відмовилась від цього кроку:) Ми б зустрілись з цим морем, як давні знайомі, мовчки вдивлялися б одне в одного і не рахували би час. Ось така в мене мрія в цю мить, коли я чую, як за вікном гарячий вітер шумить в деревах і гудуть машини. Мрія втекти до моря...

Художниця Є. Гапчинська

І я дивлюсь на вишивку Олени Зябревої, виконану на білому перміні, на це прозоре і невагоме небо, відчуваю ранкову прохолоду кінця серпня, вдивляюсь у неосяжний обрій і майже чую шурхіт хвиль на піску... Без зайвих слів, кілька фото процесу і готової роботи.

Вишивала Олена Зябрева

Вишивала Олена Зябрева

Вишивала Олена Зябрева

А також — скрін самої схеми, створеної за мотивами ілюстрації Гапчинської.
Параметри схеми: 124 х 148 хрестиків, 43 кольори ДМС (в тому числі 7 змішаних), крест, напівхрест, бек, французькі вузлики. Рекомендована канва: ніжно-блакитна або біла. СХЕМА НЕ ПРОДАЄТЬСЯ

Процес схемотворчості

До моря, схема Олександри Сергієнко

Завершу лірично-мрійливий допис своїм віршем з барселонських нарисів. І побажаю всім: мрійте і хай мрії оживають!

Тіні

Сховаємо літо в глибинах споминів,

Повернем на звичні свої круги.

Мінливе майбутнє безладним гомоном

Уллється в обвуглені береги.

Напевно, так треба. До гнізд вертаються

Закохані в небо, в політ птахи.

Навколо Любові все обертається,

Спіраллю закручуються шляхи.

Життя — не складна, по суті, мозаїка:

В нім чорне і біле, в нім день і ніч.

Ми ж — тіні відтінків в рядках прозаїка,

Життям відкинуті до узбіч.