Колись це мало статись. Я довгий час дивилась на "шовчикові" роботи багатьох рукодільниць, милувалась магією кольору і геометрії, та ніщо мене не вабило...
Аж поки не побачила семплери "Пори року" Марини Ткачової. Я збагнула, що у різноманітних "шовчиках" мені бракує певного сюжету. А от ці семплери підкупили тим, що це не гола геометрія, а й атмосфера і певні атрибути різних сезонів. А потім трапився запис в авантюру в групі "ФрузелОК" за схемою Руфіни Ковальової, і я вирішила спробувати, з чим ті "шовчики" їдять.
Не надто заморочувалась з підбором, просто вибрала з того, що було в мене у наявності. Основу взяла льон Belfast, і, як показав досвід, вишивка вийшла дрібненькою і невагомою на ньому. Гама кольорів нагадує мені про серпневу пору жнив, сінокосу і перших хризантем. Для низу взяла бавовну двох малюнків: клітинку і яблучка. Звісно, можна було би придумати щось більш підходяще, але, знову ж таки, просто перебрала, що було в запасах — з того і робила.
Холофайбером набила свою гольничку так щедро, що потім ледве-ледве стягнула її по секторам.
Висновки такі. Шовчики — ще вишиватиму. І, відкриваючи трохи завісу таємниці, скажу, що це буде щось цікаве, гарне, прикладне і новорічне від Марини Ткачової, до речі, наразі відкритий запис ось тут. Як основу цікаво спробувати тепер французький льон і рівномірку крупнішого каунту.
А поки кручу в руках свій перший "гарбузик" і милуюсь ним.
А мені знаєш на що схоже? Я якось подумала про гарбузик, нагадало це біскорню саме гарбузик)))
ВідповістиВидалитину бо форма — гарбузика, так)))
Видалити