Березень 2015: з натхненням і надією

Яким би не був важким емоційний стан, весна бере своє. Всесвіт не дає сховатись у мушлю депресняку, витягує мене звідти за вуха і змушує ворушитись. Це стосується не тільки рукоділля (навіть на нього не так вже й багато часу і сил залишається). Та для культурних і громадських ініціатив у мене є сайт "Своєрідного Кола". А тут покажу дещо з того, що навишивалось за місяць.

Козаки мої просунулись зовсім трохи. Але вже видно рукав з візерунками. Планувала, що як раз рукав дошию, та щось стало мене косити по вечорам і вишивка під лампою майже не йшла у цьому місяці.

Було

Стало

Маяк зате виріс! І навіть уже не пливе у повітрі на хмарках, а впевнено стоїть на землі в оточенні яскравої зелені. Схема дуже цікава. Пропонується вишивати в одну нитку на 14 канві. Все світиться, виходить прозорим і невагомим. Загальну картинку, яку маю на цей момент, не покажу, бо не хочу розчепляти снапи. Гадаю, у квітні завершу свій маячок.

Небо вже кличе до польоту:)

На ґанку вже можна посидіти

Ще є кілька робіт невеличких "секретних". Одну — ще треба доробити, один штрих зостався. А дві — цілком завершені. Та не можу показати, бо беру участь у рукодільному конкурсі на одному форумі, ось коли він добіжить кінця — розсекречусь (хоча перемога мені не світить, уже по голосуванню видно, та потерплю вже).

Є нові проби у схемотворчості. Та, знову ж таки, довести до ума треба. Між іншим, "Квітку пам’яті" виклала у вільний доступ.
Ось таким був мій вишивальний березень. Нехай для вас, дівчата, завжди світиться маяк надії, хай яким би темним не був морок ночі. І ніч не вічна, і зима... З весною!